Припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши зразкову справу за позовом військовослужбовця до військової частини.
Суть позову полягає у тому, що відповідач не провів із позивачем розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної відпустки, передбаченої Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у період з оголошення мобілізації.
У зв’язку з настанням особливого періоду позивач не мав змоги скористатися додатковою відпусткою із збереженням заробітної плати. Тож просив визнати бездіяльність військової частини протиправною та зобов'язати нарахувати й виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Відповідач мотивував відмову тим, що позивач не набув відповідного права на отримання грошової компенсації за не отриману додаткову відпустку, оскільки ч. 19 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» припинено надання військовослужбовцям додаткової відпустки.
Верховний Суд задовольнив вимоги позивача в повному обсязі, зазначивши, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу відповідач протиправно не провів з позивачем усі необхідні розрахунки щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 2015 по 2018 роки.
Колегія суддів КАС ВС зазначила, що всі особи мають гарантоване право на рівний та ефективний захист від дискримінації за будь-якою ознакою, будь-який необґрунтований неоднаковий підхід законом заборонений. Порівняно з іншими особами, які набули статус учасника бойових дій і не проходили військову службу, позивач мав таке ж право на грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки.
Верховний Суд взяв до уваги те, що спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у зв’язку зі звільненням позивача виникли в особливий період, у який з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», припиняється.
Відповідно до ч. 8 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі невикористання військовослужбовцями (які зазначені у абз. 1 і 2 ч. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей») щорічної основної або додаткової відпустки у рік звільнення їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.
Верховний Суд зазначає, що норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Рішення Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 620/4218/18 (адміністративне провадження № Пз/9901/4/19) – http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81798649 .
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши зразкову справу за позовом військовослужбовця до військової частини.
Суть позову полягає у тому, що відповідач не провів із позивачем розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної відпустки, передбаченої Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у період з оголошення мобілізації.
У зв’язку з настанням особливого періоду позивач не мав змоги скористатися додатковою відпусткою із збереженням заробітної плати. Тож просив визнати бездіяльність військової частини протиправною та зобов'язати нарахувати й виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Відповідач мотивував відмову тим, що позивач не набув відповідного права на отримання грошової компенсації за не отриману додаткову відпустку, оскільки ч. 19 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» припинено надання військовослужбовцям додаткової відпустки.
Верховний Суд задовольнив вимоги позивача в повному обсязі, зазначивши, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу відповідач протиправно не провів з позивачем усі необхідні розрахунки щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 2015 по 2018 роки.
Колегія суддів КАС ВС зазначила, що всі особи мають гарантоване право на рівний та ефективний захист від дискримінації за будь-якою ознакою, будь-який необґрунтований неоднаковий підхід законом заборонений. Порівняно з іншими особами, які набули статус учасника бойових дій і не проходили військову службу, позивач мав таке ж право на грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки.
Верховний Суд взяв до уваги те, що спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у зв’язку зі звільненням позивача виникли в особливий період, у який з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», припиняється.
Відповідно до ч. 8 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі невикористання військовослужбовцями (які зазначені у абз. 1 і 2 ч. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей») щорічної основної або додаткової відпустки у рік звільнення їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.
Верховний Суд зазначає, що норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Рішення Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 620/4218/18 (адміністративне провадження № Пз/9901/4/19) – http://
Коментарі
Дописати коментар