Звернення до ВРУ щодо внесення змін до ст.16-2 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"
Голові комітету Верховної
Ради України
VIII
скликання з питань
національної
безпеки
і оборони
Пашинському С.В.
вул. Грушевського, 5,
м. Київ, 01008
Шановний Сергію Володимировичу!
Громадська
організація «Держава і Право», яка орієнтує
свою діяльність на захист прав військовослужбовців та членів їх сімей, звертається до Вас у зв’язку з наступним.
04.07.2012 Законом
України від № 5040-VI «Про внесення змін до деяких законів
України з питань соціального захисту військовослужбовців» було
доповнено Закон України «Про соціальний і правовий захист
військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон) статтею 16-2, яка
визначає розмір одноразової грошової допомоги передбаченої у разі загибелі
(смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення
інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які
призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження
служби у військовому резерві.

Отже, законодавство України не містить чіткого визначення,
прожитковий мінімум якого календарного року слід приймати за основу розрахунку
належної до виплати одноразової грошової допомоги.
З огляду на це, правові норми щодо
розміру одноразової грошової допомоги є нечіткими, неузгодженими і
непередбачуваними у застосуванні, адже допускають декілька варіантів юридично
значимої поведінки суб'єктів правовідносин та множинне розуміння їх прав та
обов'язків, що в свою чергу є порушенням принципу правової визначеності як
складової принципу верховенства права.
Принцип правової визначеності
вимагає чіткості, зрозумілості та однозначності правових норм, зокрема
передбачуваності (прогнозованості) законодавчої політики в соціальній сфері та
стабільності правових норм. Тож, принцип правової визначеності вимагає, щоб
правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити
постійну прогнозованість ситуацій та правовідносин, що виникають.
Така невизначеність та
недосконалість законодавства впливає на обсяг прав та законних інтересів військовослужбовців,
які отримали інвалідність чи втратили працездатність та членів сімей загиблих
військовослужбовців з огляду на те, що розгляд їхніх заяв про призначення вказаної грошової
допомоги, триває досить довгий час. Непоодинокі випадки коли розгляд таких заяв
триває понад один рік.
Окрім
того, на практиці стається так, що Міністерство оборони України безпідставно
відмовляє членам сімей загиблих військовослужбовців у призначенні та виплаті
одноразової грошової допомоги. Такі сім’ї оскаржують вказані рішення у суді. Суди приймають рішення на користь сімей,
зобов’язуючи Міністерство здійснити таку виплату. Однак, внаслідок законодавчої
невизначеності, виплата здійснюється виходячи із розміру прожиткового мінімуму,
який був встановлений на 1 січня року смерті військовослужбовця, а не на рік
фактичної виплати.
Все це спричинює
збитки таким особам у вигляді знецінення коштів, внаслідок інфляційних процесів
у Державі.
З метою
недопущення таких негативних наслідків для осіб, які мають право на призначення
та отримання одноразової грошової допомоги, пропонуємо законодавчо встановити,
що одноразова грошова допомога
призначається і виплачується у кратному розмірі прожиткового мінімуму,
встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у
якому здійснюватиметься така виплата.
З огляду
на вищевказане, просимо врахувати надані зауваження та пропозиції, як Голова профільного комітету, скористатися
своїм правом законодавчої ініціативи, передбаченої Конституцією України та Законом
України «Про Регламент Верховної Ради України» для ініціювання внесення змін до
статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист
військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно
до п. 2 ч.1 ст. 21 Закону України «Про громадські об’єднання» про результати
розгляду звернення просимо проінформувати у письмовій формі.
30.01.2019
З повагою
Голова громадської організації Михайло КОЗАЧУК
Коментарі
Дописати коментар